---

Met haar toestemming en met dank aan Jet van Bennekom, publiceer ik vandaag een recent -mooi, maar schrijnend- gedicht van Haska Shyyan (1980). Deze schrijver, dichter en vertaler woont en werkt in Lviv, de Oekraïense stad die dezer dagen opnieuw een dramatische fase in haar lange en rijke historie moet doormaken. Over deze stad is niet lang geleden een prachtig boek met foto’s en essays verschenen (zie foto). De Nederlandse vertaling van het gedicht is gemaakt door Natalia Karpenko, Neerlandicus uit Kyiv en Rien Hamers, slavist uit Utrecht. Haska Shyyan is te vinden op Facebook, Instagram, LinkedIn, Twitter en Goodreads.

SINDS

Sinds de oorlog begon,
weet ik zeker
waarom vrouwen hun lippen opmaken,
waarom zij
mooie strikken doen
om de kistjes
met hun zenuwen
en om de doosjes
met hun pandorarampen.
Sinds de oorlog begon,
weet ik zeker
waarom vrouwen
hun haren epileren
en voor gellak op hun nagels zorgen
en met die nagels
het kleinste
brandplekje
op het fornuis wegkrabben.
Sinds de oorlog begon,
weet ik zeker
waarom vrouwen
kanten ondergoed dragen,
en dan op hun knieën gaan,
om ook het verste hoekje
van het toilet
zo te poetsen,
dat je ervan
kunt eten.
Sinds de oorlog begon,
weet ik zeker
waarom vrouwen
roken en lachen
met dure
zonnebrillen op,
volgens alle regels
religieuze feestdagen voorbereiden
die niet de hunne zijn,
en zich houden aan
riten en rituelen.
Sinds de oorlog begon,
weet ik zeker
waarom vrouwen
auto rijden –
zelf naar het kuuroord
met hun kroost,
en ze vegen ook nog,
erop ademend,
elk vlekje af
op glas, spiegels,
tegels en vloeren.
Sinds de oorlog begon,
weet ik zeker
waarom vrouwen
urenlang aan de telefoon
de tijd wegkletsen met familieleden,
onder de douche luisteren
naar de president
en andere politici,
meubels verplaatsen –
(wat fijn dat er niets ingebouwd is!!!)
schilderijtjes ophangen,
​​foto’s in lijstjes zetten.
Sinds de oorlog begon,
weet ik zeker
waarom vrouwen
kinderen te veel laten eten,
ze te veel zoet geven,
het bed opmaken,
op tijd de handdoeken wisselen
(zelfs in de keuken).
Sinds de oorlog begon,
weet ik zeker
waarom vrouwen
alles doorstaan,
onverzadigbaar ontvlammen
voor vreemden
kinderen willen,
kleren vouwen,
strijken,
het leven delen
met schoonmoeders,
niet jaloers zijn op
oude rivalen.
Sinds de oorlog begon,
weet ik zeker
waarom vrouwen
hun carrière opgeven
omdat bij hun kinderen
de tandjes doorkomen,
en zich daarbij voorstellen,
dat die kinderen
heel snel weer
een appeltje zullen eten
of de keel van de vijand
zullen doorbijten.
Sinds de oorlog begon,
weet ik zeker
dat vrouwen
bij het ochtendgloren uit bed springen
voor dit alles,
om ooit weer
de kans te krijgen
dit allemaal
niet te doen,
maar in plaats daarvan uit te slapen.

Haska Shyyan
Vertaling: Natalia Karpenko en Rien Hamers

ВІДКОЛИ

Відколи почалася війна,
я точно знаю
чому жінки малюють губи,
чому зав’язують
гарненькими бантиками
коробочки
зі своїми нервами
скриньки
зі своєю пандорністю .
Відколи почалася війна,
я точно знаю
чому жінки
роблять епіляцію,
дбають про гель-лак
і драють нігтями
найменшу
пригорілу плямку
на плиті.
Відколи почалася війна,
я точно знаю
чому жінки вдягають
мереживну білизну,
а тоді встають навколішки,
щоб відпуцувати
найглибший
закуток унітазу так,
щоб з нього
можна було їсти.
Відколи почалася війна,
я точно знаю
чому жінки
курять і всміхаються
в дорогих
сенцезахисних окулярах
готують за усіма правилами
не свої релігійні свята
і дотримуються
обрядів та ритуалів.
Відколи почалася війна,
я точно знаю
чому жінки
їздять за кермом –
самі на курорт
з виводком,
а також відтирають,
хукаючи
кожнісіньку пляму
на склі, дзеркалі,
плитці, підлозі.
Відколи почалася війна,
я точно знаю
чому жінки
годинами теревенять
по телефону з родичами,
слухають під душем
президента
та інших політиків,
совгають меблі –
(як добре, що нічого вбудованого!!!)
вішають картини,
ставлять фото в рамочки.
Відколи почалася війна,
я точно знаю
чому жінки
загодовують  дітей
дозволяють зайве солодке
перестилають постіль
вчасно міняють рушники,
(навіть кухонні).
Відколи почалася війна,
я точно знаю
чому жінки
терплять,
згорають від хтивості
до незнайомців
хочуть дітей,
складають
прасують
ділять побут
з свекрухами
не ревнують до
давніх суперниць.
Відколи почалася війна,
я точно знаю
чому жінки
забивають на кар’єру
поки в дітей
ріжуться зуби,
уявляючи,
як ці діти
зовсім скоро
з’їдять яблучко
або перегризуть
ворогу горлянку.
Відколи почалася війна,
я точно знаю
що жінки
зриваються для
всього цього вдосвіта ,
щоб колись знову
мати змогу
всього цього
не робити,
а натомість виспатися.